У паризькому музеї Bourse de Commerce відкрилася масштабна виставка Remember Me, яка знайомить відвідувачів із 700 фотографічними роботами понад 70 митців. Експозицію приурочили до 200-річчя від моменту винайдення фотографії.
Про відкриття виставки повідомили на офіційній сторінці музею.
Побачити експозицію можна буде до 18 січня 2027 року. Усі представлені роботи походять із приватної колекції Франсуа Піно. Серед авторів — Енні Лейбовіц, Ірвінг Пенн, Річард Аведон, Лі Міллер, Тайлер Мітчелл, Ман Рей, Раймон Депардон та інші відомі фотографи й художники.
Окремою частиною проєкту стала інсталяція The History of Tears («Історія сліз») американської художниці Барбари Крюгер. Її розмістили в ротонді та на 24 вітринах музею. Робота поєднує масштабні цитати, імперативні фрази, відеоматеріали та голосові фрагменти й порушує теми влади, контролю, насильства та сорому.
Саме робота Барбари Крюгер дала назву всій виставці — Remember Me.
Експозиція зосереджена на історії фотографії та демонструє знакові твори з колекції Піно. Водночас куратори відмовилися від традиційної хронологічної побудови. Виставка радше нагадує музичну фугу — своєрідну подорож крізь історію фотографії, у якій твори різних періодів і жанрів вступають у несподівані взаємозв’язки та своєрідний діалог.
Радник із питань фотографії Колекції Піно Матьє Юмері наголошує на тісному взаємозв’язку фотографії та пам’яті. Він зазначає, що від моменту появи фотографії у 1827 році її високо цінували за здатність надзвичайно точно фіксувати навколишню дійсність. Згодом фотографія перетворилася на один із ключових інструментів збереження пам’яті та образів минулого. Ще у 1859 році на цю особливість звертав увагу французький поет Шарль Бодлер.
“Зупинити мить, увічнити обличчя, дозволити неминуче швидкоплинному існуванню продовжувати жити – у цьому полягає сутність фотографії. Вона допомагає не забувати, заповнювати прогалини в пам’яті, відроджувати й зберігати нашу історію, а отже – кидати виклик смерті”, – говорить Юмері.
Фахівець порівнює фотографію з паперовою реліквією. На його думку, вона здатна одночасно зафіксувати теперішній момент і зберегти пам’ять про “що було і чого більше немає”.
