Український підприємець Сергій Тиханов поділився відвертою історією свого дитинства, яке пройшло без привілеїв, але з ранньою відповідальністю і роботою. Саме цей період, за його словами, став фундаментом усього, що відбулося з ним далі — від першого заробітку до створення бізнесу.
«Я не з тих людей, у кого було безтурботне дитинство. У нас була звичайна сім’я, без якихось великих можливостей. І я дуже рано зрозумів: якщо я сам не почну рухатися — нічого не зміниться. Це не про драму, це просто факт», — розповідає Тиханов.
Після розлучення батьків він разом із мамою переїхав до невеликого міста Кремінна на Луганщині. Там і пройшли його дитячі роки — у середовищі, де кожен знає одне одного, але можливостей не так багато.
«Коли ти живеш у маленькому місті, ти дуже чітко бачиш свої варіанти. І або ти залишаєшся в цій реальності, або починаєш щось робити. Я обрав другий варіант ще дуже рано», — каже він.
Ще у школі Сергій почав працювати. Це були не разові підробітки, а системна робота, яка вимагала дисципліни.
«Влітку я працював на лісопилці підсобним робітником. Це фізично важка робота, але вона дуже добре вчить цінувати гроші. Ти розумієш, скільки реально коштує кожна гривня», — згадує він.
Окрім цього, він мав ще одну незвичну відповідальність — відповідав за вуличне освітлення.
«Я їздив велосипедом по місту і вмикав та вимикав світло. Це звучить просто, але ти реально об’їжджаєш усе місто — в будь-яку погоду, вранці і ввечері. І ти знаєш: якщо ти цього не зробиш — місто буде в темряві», — розповідає підприємець.
Саме цей досвід, за його словами, дав йому відчуття відповідальності ще в підлітковому віці.
«Коли ти в 15–16 років уже відповідаєш за щось більше, ніж просто себе — ти дуже швидко дорослішаєш. У мене не було періоду “можна нічого не робити”. Я завжди був у процесі», — каже він.
Попри роботу, він активно розвивався займався спортом, відвідував гуртки, пробував різні напрямки.
«Я ходив на спорт, займався технічними речами, навіть музикою грав на баяні. Мені було цікаво все. І зараз я розумію, що це сформувало гнучкість я легко адаптуюся до нових умов», — зазначає Тиханов.
Окремо він підкреслює, що вже тоді почав інвестувати в себе.
«Я заробляв гроші і не витрачав їх просто так. Наприклад, я пішов в автошколу і сам оплатив навчання. Для мене це було принципово — я хотів сам будувати своє життя», — каже він.
Після школи рішення було очевидним — їхати далі.
«Я розумів: якщо залишуся — нічого кардинально не зміниться. Тому після школи я поїхав у Київ. Без великого плану, без підтримки, але з чітким внутрішнім відчуттям, що треба рухатися вперед», — підсумовує підприємець.
