Приблизно 100 мільйонів років тому в океанах існували величезні восьминоги, які нагадували міфічних кракенів. Довжина цих давніх молюсків могла сягати до 19 метрів, а їхні щелепи були настільки потужними, що дозволяли розгризати кістки здобичі.
Про це повідомляється в дослідженні, опублікованому в журналі Science, інформує The Guardian.
Досі про давніх восьминогів знали небагато, адже їхні м’які тіла майже не зберігаються у викопному вигляді. Тому основним джерелом інформації для вчених стала єдина тверда частина – щелепа, схожа на дзьоб.
Японські дослідники нещодавно вивчили 15 великих скам’янілих “дзьобів”, які належали представникам групи давніх родичів восьминогів – Nanaimoteuthis. Також за допомогою цифрової реконструкції їм вдалося виявити ще 12 таких решток, прихованих у породах віком від 72 до 100 мільйонів років.
З’ясувалося, що вид Nanaimoteuthis haggarti мав більший “дзьоб”, ніж сучасний гігантський кальмар (Architeuthis dux), який може виростати до 12 метрів і вважається найбільшим відомим безхребетним.
За підрахунками вчених, довжина N. haggarti могла становити від 7 до 19 метрів.
Як і сучасні восьминоги, ці істоти не ковтали здобич повністю, а захоплювали її щупальцями та розривали за допомогою “дзьоба”.
На найбільших знайдених рештках дослідники помітили сліди значного зношення – відколи й подряпини. Водночас ці “дзьоби” були більш тупими та округлими, ніж у молодших особин.
“Ймовірно, N. haggarti використовував свої довгі щупальця для захоплення здобичі, а потужну нижню щелепу – для роздроблення твердих структур, як-от панцирі та кістки”, – зазначив співавтор дослідження Ясухіро Іба.
Серед потенційної здобичі цих істот могли бути кісткові риби, ракоподібні, а також великі морські рептилії, зокрема мозазаври та плезіозаври.
Дослідники також помітили, що одна сторона “дзьоба” була більш зношеною, ніж інша. Це може свідчити про розподіл функцій між щупальцями, подібний до сучасних восьминогів: одні використовувалися для дослідження середовища, інші – для живлення.
“Ці тварини були не лише сильними, а й поведінково витонченими хижаками. […] Вони були гігантськими хижаками, що займали вершину морського харчового ланцюга крейдяного періоду”, – наголосив Іба.
