Чому інфекційний мононуклеоз називають “хворобою поцілунків”: симптоми, причини та способи передачі

Інфекційний мононуклеоз — це вірусне захворювання, яке найчастіше поширюється через слину під час близького контакту між людьми.

Найбільш виражені симптоми інфекційного мононуклеозу зазвичай виникають у підлітків і молодих людей. За результатами одного з досліджень, поцілунки є важливим фактором ризику інфікування серед студентів. Саме тому захворювання й отримало свою неофіційну назву — “хвороба поцілунків”.

Найчастіше причиною захворювання є вірус Епштейна-Барр. Більшість людей інфікуються ним упродовж життя, зазвичай ще в дитинстві, і при цьому не мають жодних симптомів. Інколи прояви бувають дуже легкими та нагадують інші короткочасні дитячі хвороби.

Водночас приблизно в одного з чотирьох підлітків або молодих людей, які інфікуються вірусом Епштейна-Барр, розвивається інфекційний мононуклеоз із характерними симптомами.

Щоб з’ясувати, як передається мононуклеоз, які має симптоми та як можна зменшити ризик захворювання, “УП. Життя” використала джерела Medical News Today, Centers for Disease Control and Prevention та World Health Organization.

Які причини інфекційного мононуклеозу?

Зазвичай інфекційний мононуклеоз виникає через інфікування вірусом Епштейна-Барр (EBV), який належить до герпесвірусів четвертого типу. Це один із найпоширеніших вірусів у світі.

Багато людей заражаються EBV, але ніколи не мають симптомів мононуклеозу, або ж вони настільки легкі, що нагадують звичайну застуду.

Навіть за відсутності симптомів вірус може залишатися в організмі активним або знову активуватися з часом. У цей період він здатен передаватися іншим людям, навіть якщо носій не має проявів хвороби. Після перенесеного мононуклеозу повторна поява симптомів трапляється рідко.

Які прояви “хвороби поцілунків”?

Інкубаційний період інфекційного мононуклеозу — від моменту зараження до появи симптомів — становить приблизно шість тижнів. У цей час людина вже може передавати вірус іншим, навіть якщо почувається здоровою.

Коли симптоми з’являються, вони можуть бути досить інтенсивними протягом кількох днів, після чого поступово слабшають. Проте відчуття сильної втоми іноді зберігається ще кілька тижнів або навіть місяців. Найбільш заразною людина є під час активної фази хвороби, зокрема коли підвищується температура.

Найчастіше люди заражаються EBV без будь-яких симптомів або з дуже легкими проявами, які легко сплутати зі звичайною застудою.

До типових симптомів інфекційного мононуклеозу належать:

• сильна втома;

• висока температура;

• головний біль;

• біль у тілі та м’язова слабкість;

• почервоніння і біль у горлі;

• збільшені лімфатичні вузли на шиї або в пахвових ділянках;

• збільшення селезінки;

• висип на шкірі.

Симптоми можуть відрізнятися залежно від віку. У маленьких дітей прояви зазвичай легкі, а у підлітків і молодих людей перебіг хвороби часто значно важчий.

Прояви у дітей

У дітей класичні симптоми мононуклеозу нерідко відсутні або виражені слабо й нагадують застуду. Найчастіше це підвищена температура та біль у горлі.

Симптоми у підлітків та молодих людей

Найчастіше типовий перебіг мононуклеозу спостерігається у людей віком 15–24 роки. Саме в цій групі захворювання може протікати найважче.

Лихоманка, біль у горлі та інші поширені симптоми зазвичай тривають кілька днів, після чого поступово зменшуються.

Втім сильна втома іноді зберігається тижнями або навіть місяцями після того, як інші симптоми зникають.

Чому саме у підлітків і молодих людей хвороба проявляється важче — достеменно невідомо. За однією з гіпотез, це може бути пов’язано з тим, що поцілунки значно сприяють передачі вірусу.

Прояви у людей старшого віку

Дослідження показують, що у людей старше 40 років мононуклеоз трапляється значно рідше.

У дорослих можуть бути відсутні класичні симптоми, такі як почервоніння горла або збільшені лімфатичні вузли.

Натомість частіше виникають проблеми з печінкою. Також у таких пацієнтів нерідко спостерігається біль у м’язах.

Багато захворювань можуть спричиняти підвищення температури та біль у горлі, зокрема грип або інші вірусні інфекції. Через це мононуклеоз іноді нагадує інші хвороби, тому варто звернутися до лікаря, якщо з’являються симптоми, які можуть на нього вказувати.

Як передається “хвороба поцілунків”?

Вірус Епштейна-Барр, що викликає мононуклеоз, найчастіше передається через слину. Заразитися можна навіть від людини, яка не має жодних симптомів. Саме тому цей вірус настільки поширений у світі.

Хоча мононуклеоз часто називають “хворобою поцілунків”, передаватися він може не лише через них. Інфекція поширюється також через:

• спільне користування напоями, зубними щітками або іншими предметами, що контактують зі слиною;

• грудне молоко;

• статевий контакт;

• переливання крові;

• трансплантацію органів.

Люди з ослабленим імунітетом мають більший ризик розвитку симптомів під час первинного зараження або повторної активації вірусу.

Які ускладнення “хвороби поцілунків”?

Серйозні ускладнення виникають рідко, однак приблизно у 0,1–0,5 % випадків можливий розрив селезінки, що становить загрозу для життя.

Ознаки розриву селезінки можуть включати:

• біль у лівій верхній частині живота;

• біль у лівому плечі, що посилюється під час вдиху;

• біль у лівій частині грудної клітки;

• різке зниження артеріального тиску, яке може спричинити непритомність, сплутаність свідомості, запаморочення або блідість.

Удар у ділянку живота при збільшеній селезінці може призвести до її розриву. Тому спортсменам радять уникати контактних видів спорту щонайменше три–чотири тижні після хвороби.

Якщо мононуклеоз уражає печінку, може розвинутися жовтяниця — пожовтіння шкіри та білків очей. У рідкісних випадках можливі міокардит, менінгіт (запалення оболонок головного та спинного мозку) або порушення дихання.

Такі ускладнення частіше виникають у людей із ослабленим імунітетом, під час лікування деяких онкологічних хвороб або після трансплантації органів.

Як запобігти мононуклеозу?

Специфічної профілактики інфекційного мононуклеозу не існує, однак кілька простих правил можуть допомогти знизити ризик зараження:

• мити руки після відвідування туалету та перед їжею;

• кашляти або чхати в серветку чи згин ліктя, після чого мити руки;

• уникати контакту з людьми, які мають мононуклеоз або схожі симптоми, поки вони не одужають;

• залишатися вдома, якщо є симптоми хвороби;

• не користуватися спільними предметами, що контактують із ротовою порожниною (посуд, зубні щітки, напої).

Ці прості заходи допоможуть зменшити ризик передачі інфекції іншим людям.