Багато людей час від часу уявляють як захопливі, так і тривожні сценарії майбутнього — особливо перед сном. Дослідники вирішили з’ясувати, чому ми схильні витрачати стільки часу на фантазії та планування.
З’ясувалося, що під час уявлення майбутнього мозок виділяє дофамін, фактично винагороджуючи нас за розумові зусилля. Відповідні висновки науковців опублікували в Psychological Review, повідомляє Neuroscience News.
Професор Екрем Дере з Рурського університету Бохума в Німеччині та Сорбонського університету в Парижі запропонував теорію, яка пояснює, чому люди фантазують про майбутнє. На його думку, “ментальна подорож у часі” активує систему винагороди мозку і таким чином закріплює цю поведінку.
Інакше кажучи, коли ми уявляємо успішний розвиток подій або шукаємо рішення проблеми, мозок виділяє дофамін, підсилюючи бажання повторювати такі роздуми.
За словами вченого, перевірити цю теорію можна за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії: у людей, які частіше подумки “переносяться в майбутнє”, система винагороди має бути більш чутливою — зокрема мезолімбічна дофамінова система.
Роздуми про майбутнє не лише допомагають його планувати, а й стають звичкою завдяки оперантному навчанню. Це механізм формування поведінки, який базується на наслідках: дії, що приносять винагороду, повторюються частіше, а ті, що мають негативні наслідки — рідше.
“Користь ментальної подорожі в майбутнє очевидна. Вона дозволяє нам бути успішнішими та менше стресувати у повсякденному житті, оскільки майбутнє стає передбачуванішим і легшим для планування”, – каже дослідник.
Водночас залишається питання: чому люди витрачають час на складний розумовий процес, який не дає миттєвого результату і не гарантує успіху.
У відповідь Дере висунув гіпотезу самопідсилення таких “ментальних подорожей”. Він припускає, що цей процес також підпорядковується принципам оперантного навчання.
Якщо уявлення майбутнього допомагає знайти рішення соціальної чи професійної проблеми, у мозку активується система винагороди. Це полегшує запам’ятовування плану дій ще до його реалізації та підсилює звичку знову повертатися до таких роздумів.
Втім, надмірна схильність до фантазій може мати й негативні наслідки, особливо у людей із психічними розладами. Замість конструктивного планування це може перерости у постійне очікування найгірших сценаріїв.
“У патопсихологічному контексті когнітивна функція ментальної подорожі у часі також може бути “перехоплена” процесами, що підтримують хворобу”, – каже Дере.
Людина може зациклюватися на негативному досвіді минулого і переносити його на майбутнє. Такі думки викликають негативні емоції, формують занижену самооцінку та провокують уникальну, неадаптивну поведінку.
У результаті психічний стан може погіршуватися.
“Тому важливо психотерапевтично розвивати конструктивні та адаптивні ментальні подорожі в часі, та вміти розпізнавати і зупиняти катастрофічні уявлення щодо майбутнього”, – підкреслив дослідник.
