78-й Каннський кінофестиваль став тріумфальним для українського кінематографу. Фільм режисера Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» здобув Гран-прі у секції «Особливий погляд», а згодом і премію «Оскар» за найкращий документальний фільм. Це перший «Оскар» в історії незалежної України.
Історія українського кіно на міжнародній арені — це історія боротьби за право бути почутими. Від перших успіхів на фестивалях до глобального визнання пройшло багато років наполегливої праці.
Шлях до визнання
Українське кіно почало активно заявляти про себе на міжнародних фестивалях у 2010-х роках. Фільми Мирослава Слабошпицького, Сергія Лозниці, Валентина Васяновича привернули увагу критиків та програмних директорів найбільших кінофестивалів.
Проте справжній прорив стався після 2014 року, коли українське кіно стало важливим інструментом культурної дипломатії. Режисери почали створювати фільми, що розповідали світу про Україну, її історію та сучасність.
«Кіно — це найпотужніша зброя правди. Коли слова безсилі, образи говорять самі за себе»
— Мстислав Чернов, режисер
У 2022 році українське кіно остаточно вийшло на глобальний рівень. Документальні та ігрові фільми про війну стали обов’язковою програмою провідних кінофестивалів.
«20 днів у Маріуполі»: фільм, що змінив світ
Мстислав Чернов разом із командою журналістів Associated Press провів 20 днів в облозі Маріуполя, документуючи найстрашніші дні міста. Результатом стала стрічка, яка шокувала світ своєю правдою.
Фільм показує облогу очима звичайних людей — медиків, що рятують поранених в умовах постійних обстрілів, батьків, що намагаються захистити дітей, і пересічних маріупольців, чиє життя назавжди змінилося.
«Я знімав, тому що знав — якщо не я, то ніхто. Світ мусить побачити цю правду»
— Мстислав Чернов під час церемонії нагородження «Оскаром»
Під час церемонії нагородження Чернов сказав слова, що облетіли весь світ: «Я б хотів, щоб цього фільму не існувало. Я б хотів обміняти цю нагороду на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну».
Нова хвиля українського кіно
Успіх українських фільмів на міжнародній арені породив справжню хвилю інтересу до нашого кінематографу. Молоді режисери отримують запрошення на провідні кінофестивалі, а їхні проекти — міжнародне фінансування.
Серед найпомітніших імен нової хвилі:
- Антоніо Лукіч — його дебютний фільм «Стоп-Земля» здобув нагороду на Берлінале
- Марися Нікітюк — режисерка, чиї роботи показують на фестивалях у Венеції та Торонто
- Наріман Алієв — його фільм «Додому» представляв Україну в Каннах
- Катерина Горностай — переможниця численних міжнародних фестивалів
Інфраструктура українського кіно
Успіхи на міжнародній арені стали можливими завдяки системній роботі з розвитку кіноіндустрії. Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) з 2014 року підтримує виробництво фільмів через конкурсні програми.
За останні роки в Україні з’явилася сучасна інфраструктура кіновиробництва — нові студії, постпродакшн-компанії, школи кіно. Український Інститут активно просуває національне кіно за кордоном.
«Ми будуємо індустрію, яка зможе виробляти світовий контент. Це не лише про мистецтво — це про економіку та м’яку силу країни»
— голова Держкіно
Важливим кроком стало створення системи рибейтів для іноземних продакшнів. Україна стала привабливою локацією для зйомок міжнародних проектів завдяки талановитим фахівцям та конкурентним цінам.
Кіно як культурна дипломатія
Українське кіно сьогодні виконує важливу місію культурної дипломатії. Фільми про Україну показують у десятках країн світу, формуючи образ нації та розповідаючи її історію.
Особливого значення набули фільми про історію XX століття — Голодомор, радянські репресії, боротьбу за незалежність. Ці стрічки допомагають міжнародній аудиторії зрозуміти контекст сучасних подій.
«Кожен український фільм на міжнародному фестивалі — це посольство нашої культури. Це можливість розповісти світу, хто ми є»
— кінокритик, член журі Венеційського фестивалю
Майбутнє українського кіно
Попри всі виклики воєнного часу, українська кіноіндустрія продовжує працювати. Знімаються нові фільми, готуються до прем’єр стрічки, що розпочали виробництво до повномасштабного вторгнення.
Міжнародна підтримка українського кіно зростає. Європейські фонди створюють спеціальні програми для українських кінематографістів, а провідні фестивалі резервують місця для українських фільмів.
Історія українського кіно на світовій арені тільки починається. І якщо успіхи останніх років — лише пролог, то головні перемоги ще попереду.
