Нещодавно у медіапросторі активізувалися дискусії щодо діяльності та минулого генеральної директорки Міжнародного аеропорту “Львів” Тетяни Романовської. Після низки публікацій увага суспільства привернулася до фактів, які раніше залишалися поза загальним оглядом — зокрема до її зв’язків із Росією, участі в судових провадженнях і деяких неточностей у фінансових документах. Про це йдеться в матеріалі РБК-Україна.
Як встановили журналісти та активісти на основі відкритих даних, у біографії Романовської є період праці в Росії. Зокрема, у 2013–2014 роках вона обіймала керівну посаду у проєкті, пов’язаному з підготовкою Олімпіади в Сочі, що здійснювався під егідою російського уряду. Попри це, офіційних пояснень щодо цього етапу кар’єри від самої Романовської не надходило.
Крім професійної діяльності, увагу привернули й зв’язки з громадянами РФ у соцмережах. Аналіз цифрових профілів засвідчив наявність контактів із користувачами з російських міст, деякі з них працювали в держструктурах чи великих компаніях цієї країни, що викликало занепокоєння у експертів з огляду на триваючу війну.
Окремі судові справи також опинилися у фокусі обговорення. Романовська фігурувала у кількох адміністративних провадженнях. Йдеться про питання, пов’язані з охороною державної таємниці та порушенням трудового законодавства. Хоча ці справи були завершені через закінчення строків давності, їхні матеріали містять дані, що викликають запитання.
Ще однією темою стали фінансові декларації та майно. За даними з відкритих реєстрів, між задекларованими активами Романовської та даними державних баз є певні невідповідності. Зокрема, у різні роки не завжди збігається інформація щодо кількості земельних ділянок та наявності окремих транспортних засобів.
Крім цього, у період до 2010-х років Романовська була співзасновницею фармацевтичної компанії разом із громадянином РФ. Ця фірма раніше фігурувала у кількох кримінальних провадженнях, однак справи закривалися через завершення строків розслідування.
У складний для країни час суспільні діячі наголошують, що відкритість посадовців, особливо тих, хто керує стратегічними об’єктами, має бути безумовною, а всі факти — максимально прозоро пояснені громадськості.
