Український співак Ігор Целип ділиться особистими історіями та родинними традиціями, без яких для нього неможливо уявити справжні різдвяні й новорічні свята. Цей період року наповнений світлом, теплом і дитячими емоціями, які він береже й досі.
Ігор згадує, що з малих років у їхньому домі завжди панувала святкова атмосфера: дванадцять страв, кутя, бабусині вареники та спільні вечори з рідними.
«Для мене Різдво — це найулюбленіше свято. Це час, коли вся родина разом, коли звучать колядки й у повітрі просто відчувається легкість. Пам’ятаю, як у дитинстві ми збиралися великою родиною, а вдома мама й бабуся готували дванадцять страв. Я завжди найбільше чекав на кутю — у нас її роблять дуже багато, бо ми їмо її майже всі свята. Навіть якось влітку я просив маму приготувати кутю, так сильно її люблю. А ще обожнюю бабусині вареники — три види: з картоплею, капустою та з вишнею. Секрет ідеальних вареників простий: тонке тісто, невеликий розмір і багато начинки. І це для мене смак справжнього Різдва»,- розповідає Ігор.
Співак додає, що в їхньому домі роблять особливий вінегрет — настільки смачний, що він жартома пропонує всім охочим приходити до нього в гості на Святий вечір.
Одна з найтепліших традицій родини Целипів — другий Святвечір, коли хлопці брали акордеон і йшли щедрувати до дівчат. Ігор каже, що ці моменти несе в серці й досі.
«У нас була дуже гарна традиція на другий Святий вечір — ми збиралися з хлопцями, брали акордеон і йшли щедрувати до дівчат. Це були найвеселіші вечори: багато музики, сміху, пригод. Взагалі час різдвяних свят мені здається найбільш радісним. Він весь складається з традицій, які ми досі зберігаємо, і це неймовірно радує. Різдво завжди приносило стільки світла й тепла, що навіть зараз, дорослим, я одразу повертаюся думками в те безтурботне дитинство»,-ділиться співак.
За словами артиста, саме різдвяний період для нього — найбільш емоційний і багатий на родинні цінності.
Ігор з усмішкою згадує своє дитинство, коли коляда була не лише традицією, а й великим святковим квестом.
«Я дуже любив колядувати. Ми з моїм другом ще за місяць до Різдва складали список людей, до яких підемо. Ходили переважно до родичів і сусідів — там давали більше грошей (сміється). Мені пощастило, бо в мене велика родина, і тоді за коляду давали по 20–50 гривень, що на той час було дуже гарними грошима. Я пам’ятаю, як одного року за свої “колядницькі заробітки” купив собі класний велосипед — і ще залишилося на смаколики. Це були такі щирі, теплі часи, коли кожна коляда приносила радість, а свята здавалися нескінченними».
